Лада

По мнению польского слависта А. Брюкнера, появление имени Лады объясняется бездумным (К: Бред!) припевом «Ой, Ладо» и «Лада, лель-люли» в народных песнях. Ладо с окончанием на -о, — это звательная форма от Лада и так звали своего любимого/любимую. Ксендзы-иностранцы, которые плохо понимали славянский язык, сделали из такого припева особенного бога. Это хорошо видно в «Истории Польши» (между 1455 — 1480 гг.) Яна Длугоша. Вот этот фрагмент (извините, но на русском под рукой нет): […] Відомо, що з початку своєї появи серед інших народів поляки були ідолопоклонниками й вірили в багатьох богів і богинь, а саме: в Юпітера, Марса, Венеру, Плутона, Діану, Цереру, створених заблудженнями інших племен і народів, і поклонялись їм. Юпітера вони на своїй мові називали Ієсшою (Yeszam або Iessem). Від цього найвеличнішого з богів всі часові блага і всі як нещасні, так і щасливі випадки, як вірили, отримували, і йому більші, ніж іншим богам, вшановування справлялись і щедріші дари приносились. Марса називали Лядо (Lyadam); його вигадки поетів оголошували верховодою і богом війни. Його просили дарувати перемоги над ворогами і розлютовувати дух, вшановуючи його жорстокими обрядами. Венеру називали Дзедзилілею (Dzydzilelya). Вони вважали її богинею шлюбу й просили, щоб вона дарувала їм велику кількість потомства й численних синів та доньок. Плутона називали Ния (Nya), його вважали богом підземного світу, зберігачем і сторожем душ, що покинули свої тіла, і просили у нього після смерті провести в кращі місця в пеклі, і поставили йому головне святилище в місті гніздо, куди сходились люди з усіх місць. Как видим у Длугоша Лядо (Lyadam) становится аналогом римского бога войны Марса.


Добавить комментарий

Ваш адрес email не будет опубликован. Обязательные поля помечены *